Цементні затирки для швів

Затирку наносять гумовим шпателем по діагоналі до шва, вдавлюючи матеріал у простір між плитками. Через 15–20 хвилин зайвий матеріал видаляють вологою губкою круговими рухами. Через 1–2 год протирають суху плівку сухою тканиною.

Для ванної та кухні рекомендується нанести просочення-імпрегнант для затирки після повного висихання (24–48 год). Воно закриває пори затирки, запобігаючи проникненню вологи та бруду.

Залежить від формату плитки й ширини шва: настінна 20×30 см зі швом 2 мм — 0,3–0,5 кг/м², підлогова 30×30 см зі швом 3 мм — 0,5–0,8 кг/м², дрібна мозаїка — до 1,5–2 кг/м². Пачки 2 кг зазвичай вистачає на 3–5 м² стіни, пачки 1 кг — на невеликий фартух або підправлення.

Рівно стільки, скільки вказано на упаковці, і бажано міряти, а не «на око». Надлишок води — найчастіша причина того, що шов через місяць кришиться і висипається: вода розбавляє цемент і покриття втрачає міцність. Замішуйте невеликими порціями, дайте суміші постояти 5 хвилин і перемішайте ще раз перед роботою.

Дві типові причини: різна кількість води в різних замісах і передчасне змивання. Якщо почати мити шов надто рано, вода вимиває цемент із верхнього шару, і ці ділянки після висихання світліші. Робіть весь заміс однаково, витримуйте паузу 15–20 хвилин і мийте губкою з мінімумом води, часто її ополіскуючи.

Не цементною затиркою, а силіконовим герметиком у тон. Кути й примикання до сантехніки постійно трохи рухаються, і жорсткий цементний шов там неминуче тріскає. Правило просте: площина — затирка, будь-який внутрішній кут — силікон.